Вы говорите, что деньги не пахнут?
Пахнут. — страстями. Кто в них не дрожал?
Всех вожделений ( в них круг жизни замкнут)
Денежный знак в себя запах вобрал.
Пахнут по разному....— банковским чеком
На миллионы магнатовских «сил»,
Или бомжовским протухшим паштетом
Тех, кто «на милость», пятак попросил.....
Пахнут вальяжностью корпоративов,
Звёздно – шансонно - попсовым душком,
Что отдаёт от продажно – спесивых
Тех, кому стал так привычен «содом».....
Пахнут размноженной адвокатурой,
Быть адвокатом — престижная вещь,
Если « дадите » побольше в купюрах,
То, вам удастся "свободу" сберечь.......
Пахнут интригами кулуаров,
Куплей свидетелей и палачей,
И наркотически липким дурманом,
Духом кадила, просвирок, свечей.....
Взятками пахнут абитуриентскими,
Или карьерными — ход на мазИ.....
Пахнут хирургами и пациентами —
Хочешь «остаться»,— побольше плати......
Пахнут постелями проститутскими,
Ложью измены и грязью речей,
Кем бы ни были вы: турками.. русскими,
Запах один из распутных дверей...
Пахнут квартирами обнищалыми,
Стенами в плесени и пауках —
ГрОши — в кулак, и шажочками малыми -
В город.., где банки – дворцы в зеркалах.....
Пахнут надеждой — уехать в Америку,
И обрести там «свободную жизнь».........
По достиженью, меняется лирика
В прозу. И пахнут тоской. — миражи.......
Только одна лишь Природа Создателя,
Всем нам бесплатно, как Дар, отданА…
(Если вдохнёшь и посмотришь внимательно),
Пахнет Свободой, как пахнет Весна!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
