Что же мы никак не поумнеем
Инок59
Как известно "хрен не слаще редьки",
Власть меняют под созревшие идеи.
Царь хороший, да бояре черти,
Сказочка для дураков поверьте,
Что же мы никак не поумнеем.
Четверть века шли к капитализму,
Расплодили бизнес, олигархов.
А как жисть поставила нам клизьму,
Завопили дайте коммунизьму,
А с чего бы им дарить подарки.
Их устав, прибыль любой ценою,
Глянь законы под себя клепают.
Состраданье к ближним параноя,
Так уж мир жестокий их устроен,
Их менты и судьи охраняют.
Глянь, как кандидаты в уши дуют,
Шелухой словесной мишуры.
Социалка, пенсии:- блефуют,
Токмо выбери, последнее своруют,
Менять надо правила игры.
* * *
Справедливость алчности не пара,
Монополии:- погибель для страны.
Верить в то, что власть даст что то даром,
Значит пребывать в хмельном угаре,
Типа " лишь бы не было войны"...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
